hydra ONION Маркс Кодеиновый сироп Lean Purple Drank

Братва, вот и решила я рассказать вам свою историю про то, как я купила закладки, выпилила урну голосования и отрубилась на выборах президента. Ну, че, готовы рваться вперед? Тогда садись поудобнее и держи ширяльщик, потому что сегодня я расскажу тебе, как можно нанюхаться прямо на приход и вдавить всему этому государственному дерьму.

Однажды я, покуривая дутый с крэком, подошла к толкачу, чтобы купить свою порцию кодеина. Решила я, что этот день будет особенным, ведь на нас с братвой ждали выборы президента. Зная, какой говнарь у власти, я решила, что пора выпилить его и его банду. Мы давно это обсуждали с друзьями, ведь такая возможность не часто бывает в нашей жизни.

Так что, взяв свои закладки и чувствуя дрожь от предстоящего действа, я отправилась на избирательный участок. Весь город мерцал огнями рекламных плакатов кандидатов, а люди суетились туда-сюда, словно пчелы. Я знала, что расслабиться на урне голосования будет не так-то просто, ведь полиция всегда настороже. Но я не собиралась сдаваться.

Подойдя к урне, я ощутила внутреннюю тревогу. Это был момент истины, когда я решила, что сделаю все, чтобы сказать «прощай» этому гнилому режиму. Я достала бутылку зеленки, которую купила у своего шишкина, и с силой залила урну. Она заполнилась до краев, словно олицетворяя нашу ярость, наше негодование.

Но это еще не все, братва. Ведь после такого дерзкого действа я поймала на приход искаженные глаза полицейского, который толкнул меня своим пинком. Он был явно не в духе, видимо, слишком много нюхнул своих запретных наркотиков. Я допустила ошибку, но меня это не остановило. Я знала, что стоит сопротивление и закричит наверху, все рухнет.

Полицейский: Ты что, сучка, совсем толкнулась?!

Я: Закрой свой череп, пацан! Это наш протест, наш голос. Мы не боимся!

Полицейский: Ты и твои друзья вскоре заплатите за это.

Я: Пусть даже, пацан. Мы готовы пойти на это ради свободы.

Так закончился наш гневный протест против всей этой системы. Мы знали, что наказание будет суровым, но мы были готовы отвечать за свои действия. Мы не позволим им запугать нас и унести все под землю. Нет! Мы готовы драться за нашу свободу и сделаем все, чтобы она наконец-то наступила. Братва, не отступайте, не сдавайтесь! Вместе мы сможем изменить этот мир!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.